Всесвітній день поезії.

Ведучий 1

Немає жодного людини, рано або пізно що не задавали собі
і іншим питання: " що, виходить, бути щасливим?". А бути щасливим
бажає кожний, тільки кожний по - своєму.

Тата знають: діти люблять щастя.
Тому для кожного так просто
ВЗЯТИ Й ПОДАРУВАТИ КОРОБЦІ ЩАСТЯ
Ну а дорослим?.. Їм адже теж треба
Щоб хтось (раз вуж немає бога)
У житті іноді дарував би радість.
Нехай не часто, нехай не дуже багато.
Хоч на кашпо чиюсь радість б світі,
Ти вважай, що день дарма ПРОиЛ,
Як ледачий гість у чужій квартирі.

А от як на це питання відповідає поет Здуард Асадов:
" Що ж таке щастя?".

Що ж таке щастя?
Одні говорять: це страсті:
Карти, вино, захоплення-
Всі гострі відчуття.

Інші вірять, що щастя-
В окладі великому й влади,
В очах секретарок полонених,
У трепеті підлеглих.

Треті вважають, що щастя-
Це велика участь:
Турбота, тепло, увага
І спільність переживання.

На думку четвертих, це-
З милої сидіти до світанку
Один раз у любові зізнатися
І більше не розставатися.

Є ще така думка,
Що щастя - це горіння,
Пошук, мрія, робота
І зухвалі крила зльоту!

А щастя, по - моєму, просто
Буває різного росту:
Від купини й до Казбеку,
Залежно від людини.

Діти також презентували вірші англійською мовою.

My Testament

Translated by John Weir (1961 – 1962)

When I am dead, then bury me

In my beloved Ukraine,

My tomb upon a grave mound high

Amid the splendid plain.

So that the fields, the boundless steppes,

The Dnieper’s plunging shore

My eyes could see, my ears could hear

The mighty river roar.

When from Ukraine the Dnieper bears

Into the deep blue sea

The blood of foes…then will I leave

These hills and fertile fields –

I’ll leave them all and fly away

To the abode of God,аnd then I’ll pray…

But till that dayI nothing know of God.

Oh bury me, then rise ye up

And break your heave chains,

And water with the tyrants’ blood

The freedom you have gained.

And in the great new family,

The family of free,

With a softy spoken, kindly words

Remember also me.

The Mighty Dnieper Roars

Translated by John Weir (1961)

The mighty Dnieper roars and bellows,

The wind in anger howls and raves,

Down to the ground it bends the willows

And mountain-high lifts up the waves.

The pale-faced moon picked out this moment

To peek out from behind the cloud,

Like a canoe upon the ocean

It first tips up, and then dips down.

The cocks have not proclaimed the morning,

There’s not a sound as yet of man,

The owls in glades call out their warnings,

And ash-trees creak and creak again.